Вибір матеріалу лабораторного посуду

Для проведення аналізів, пошуків та дослідів в умовах лабораторії потрібне не лише обладнання та інструменти. Жодне лабораторне дослідження неможливо провести без спеціального посуду. Вона служить для проведення фізичних та хімічних експериментів, приготування розчинів, аналізу зразків в сушильних шафах, зберігання реактивів, що знаходяться в рідкому, твердому або газоподібному стані. У розпорядженні співробітників є різні види інвентарю, який відрізняється за сферою застосування та матеріалами. У поданій статті ми розповімо про різновиди начиння для лабораторій, а також про те, чому для виконання певних маніпуляцій потрібен конкретний вигляд.

Класифікація лабораторного посуду за призначенням

В умовах лабораторії зразки зважують, вимірюють, залучають до проведення спеціальних досліджень, переміщують з місця на місце. Відповідно, розрізняють три види посуду:

1. Мірна. До цієї категорії входять прозорі вироби, на одній або обох сторонах яких передбачена шкала градуювання. Це можуть бути колби, бюретки, мензурки, піпетки, склянки та інші ємності, які служать визначення обсягу рідини. На їх розмір та матеріал впливають властивості досліджуваних зразків.
2. Немірна. Сюди відноситься лабораторний посуд загального призначення — пробірки, колби, чашки, вирви, склянки, кристалізатори та інші ємності. Вони можуть бути прозорими та непрозорими, з градуйованою шкалою або без неї.
3. Спеціальна. До цієї групи входять чашки Петрі, дистилятори, дефлегматори, тиглі та інші ємності, що мають обмежену сферу застосування. Їх виготовляють щодо конкретних маніпуляцій.

Класифікація за призначенням є досить умовною. Співробітники лабораторії можуть використовувати той самий інвентар з різними цілями. Наприклад, у чашках Петрі зазвичай вирощують мікробіологічні культури. Однак це не означає, що в них не можна зберігати зразки або поміщати в них біоматеріали для зважування на вагах середнього класу. Головне пам’ятати, якщо на ємності розміщена вимірювальна шкала, її потрібно регулярно перевіряти. Зазвичай шкалу завдає виробник. Згідно з ГОСТом, співробітники лабораторії повинні щорічно перевіряти точність вимірювань та проводити калібрування. Якщо шкала не актуальна, обладнання потрібно міняти.Класифікація лабораторного посуду за матеріалами

При виробництві немірного, мірного посуду та інвентарю загального призначення задіяні матеріали, що відповідають стандартам ГОСТ. Найчастіше це:

• скло;
• пластик;
• порцеляна;
• метал та комбіновані сплави заліза.

Кожен із них має свої техніко-експлуатаційні особливості та сферу застосування. Розглянемо їх властивості та переваги окремо.

Особливості скляного посуду

У лабораторіях та наукових центрах, де проводяться фармацевтичні, медичні, біохімічні та інші дослідження, частіше застосовують скляну продукцію. При цьому свою ефективність довели вироби, які виготовляють із різних видів скла. Наприклад, хімічні досліди ставлять за допомогою пробірок, мензурок та інших ємностей, при виробництві яких використовують темне або прозоре загартоване боросилікатне скло. Його особливість полягає в тому, що при його виготовленні звичайне загартоване скло змішують із оксидами бору. Вироби, одержані з нього, відрізняються:

• хімічною інертністю, тобто стійко протистоять дії лугів, кислот та інших їдких хімікатів;
• прозорістю;
• високим коефіцієнтом світлопроникності (не менше 98 %), що може зрівнятися тільки з натрієво-кальцієвими та свинцевими складами;
• відмінна теплопровідність;
• низьким температурним розширенням;
• тугоплавкість, тобто здатність стійко переносити нагрівання при високих температурах (деякі вироби витримують нагрівання при температурі до +1200 градусів).

Серед недоліків лабораторного скляного посуду найчастіше відзначають крихкість. Ось чому при роботі з нею потрібно застосовувати запобіжні заходи. Крім того, її ціна вища, ніж у пластикових чи інших аналогів.

Особливості пластикового посуду

Більшість сучасних лабораторій та науково-дослідних центрів оснащують пластиковим інвентарем. Вперше полімерні вироби стали виготовляти у другій половині XX ст. Причому їх основними споживачами були американські та європейські дослідницькі центри. Сьогодні вони використовують повсюдно. Виділяють кілька переваг, за якими пластикова лабораторний посуд перевершує навіть вироби із загартованого хімічного скла. Серед них:

• хімічна інертність;
• висока механічна міцність;
• прозорість;
• прийнятна ціна.

Пробірки, мензурки та чашки виготовляються із темного або прозорого пластику, який зберігає цілісність при центрифугуванні, поштовхах, падіннях, ударах та інших механічних впливах. Але це не означає, що при роботі з ними можна ігнорувати запобіжні заходи. Крім того, він не схильний до дії плавикової кислоти, лужних розчинів та інших речовин з їдким складом. При цьому його ціна нижча, ніж у фарфорових чи скляних аналогів. Пластикова лабораторна продукція має недоліки. Головний із них — нездатність витримувати нагрівання. Пробірки, склянки та чашки із пластику можна нагрівати лише до +130 градусів. Після цього вони починають плавитися та виділяти отруйні речовини. При цьому вони погано переносять низькі температури. Їх можна охолоджувати лише до -35 градусів. При нижчих показниках пластик стає крихким. Саме тому він зустрічається лише у тих лабораторіях, у яких дослідження проводяться без попереднього заморожування чи нагрівання зразків. Призначення інвентарю із пластику — проведення медичних досліджень. Як правило, біохімічні, гістологічні, бактеріологічні та інші аналізи тут поставлені на потік, тому використання недорогих одноразових пробірок та чашок допомагає прискорити маніпуляції та знизити супутні витрати. Якщо спостерігати за тим, як досліджуються зразки тканин та рідин пацієнтів, можна побачити, що у 90% випадків лаборанти застосовують саме пластикову продукцію.

Особливості порцелянового посуду

Для нагрівання зразка або перемелювання твердих речовин використовують спеціальне начиння з порцеляни, відомого своєю термічною стійкістю. На відміну від хімічного боросилікатного скла, він легко переносить нагрівання за максимальної температури. Саме тому з нього виготовляють чаші спалювання, тиглі, випарювачі та ванни для водяних бань. Ще одна перевага лабораторного порцелянового посуду – міцність. порцеляну застосовують при виробництві маточок, ступок та іншого інвентарю, за допомогою якого зразки подрібнюють, перемелюють і піддають іншій механічній обробці. Серед недоліків фарфорових виробів найчастіше відзначають непрозорість. Саме тому вони зустрічаються рідко, нечасто бувають у наявності та зазвичай виготовляються на замовлення.

Особливості металевого та комбінованого посуду

При виробництві інвентарю щодо хімічних, медичних чи фармацевтичних досліджень нерідко використовують метал і комбіновані матеріали з його основі. Найчастіше це:

1. Сталь та металеві сплави. Вони відрізняються термічною стійкістю, гарною теплопровідністю та міцністю. Однак комбіновані сплави легко вступають у реакцію з іншими речовинами та швидко окислюються, що відбивається на властивостях та термін експлуатації.
2. Кварц. Це прозоре та міцне з’єднання стійко переносить нагрівання, перепади температури, тиск, механічні дії, а також дію органічних кислот, лугів та хімікатів. Його єдина вада — вартість.
3. Благородні метали (золото, срібло, платина тощо). Вони інертні щодо реагентів. Саме тому золото або платина незамінні при проведенні реакцій за участю плавикової кислоти та інших агресивних хімікатів.

При виготовленні лабораторного обладнання застосовують комбіновані сплави. Сьогодні у продажу є інвентар, виготовлений із платини та скла, порцеляни та металу, металу та кварцу. Вибір залежить від властивостей досліджуваного зразка та техніки проведення самого дослідження.