Заказать звонок
Уточнить цену
Обратный звонок
Обратный звонок

Важливою передумовою створення на підприємствах спеціальних систем, які забезпечують якість, є застосування тих стандартів, що існують у світі, а також вдосконалення стандартизації на території самої України. Хоча не для всіх держав рекомендації по стандартизації є обов’язковими, проте для створення дійсно якісної та конкурентоспроможної продукції на зовнішньому ринку відповідність міжнародним стандартам є дуже важливим завданням. Якщо підприємство застосовує усі відомі стандарти якості, то воно відразу відкриває для себе чимало можливостей на світовому ринку.

Показники якості пшениці за стандартами США та України

На території країн Європи приймаються різноманітні директиви. Тоді як в Україні їх замінили на технічні регламенти. Після вступу нашої країни до ВТО та з ціллю інтеграції її до ЄС, з’явились важливі потреби по адаптуванню існуючої системи з технічними регламентами до тих стандартів, які існують у Європі. На сьогоднішній день почала діяти особлива програма по адаптації українського законодавства до законів країн Європи.

Різні показники та стандарти якості

Згідно даним «УкрНДНЦ», вже в 2014 році було повністю адаптовано біля 2 тисяч європейських стандартів, що складають основу 4 важливих директив. До сьогодні гармонізовано вже більше ніж 12 тисяч різноманітних стандартів, які впливають не тільки на продукти для харчування, але й на продукцію важкої промисловості./p>

В нашій країні існує 113 стандартів, які впливають лише на контроль за якістю бобових та зернових культур. З них було гармонізовано до європейського рівня біля 47%. В тому числі адаптація з EN складає 3,6%, а з ISO — 44%. Більшість із них були лише перекладені. В них не вносилось ніяких суттєвих змін, а всі інші були перепрацьовані так, щоб вони не суперечили законодавству України.

Порівняння стандартів США та України

В різних країнах світу існують різні показники, норми якості та системи стандартизації, по яким класифікується зерно. Для прикладу візьмем стандарти, якими користуються в нашій країні та у США.

В США не існує окремої системи для стандартизації саме зерна. Стандарти для цієї культури представлені в підрозділі М, який входить до загального стандарту, що був розроблений згідно Закону США про стандарти на зерно в Федеральній зерновій інспекції Міністерства сільського господарства Сполучених Штатів. Даний закон впорядковує 12 основних зернових культур:

  • жито;
  • ячмінь;
  • пшениця;
  • зернова суміш;
  • кукурудза;
  • овес;
  • сорго;
  • насіння соняшнику;
  • льняне насіння;
  • соєві боби;
  • конопля;
  • тритикале.

Показники якості пшениці за стандартами США та України

В Україні стандарти прикріплені до кожного окремого зерна, а не об’єднуються в єдиний список з зазначенням однакових вказівок для усіх видів даної культури.

На зерно пшениці в США не діють закони про розподіл культури на продовольчу та непродовольчу. Також там немає обмежувальних і базисних кондицій. Американський стандарт, на відміну від українського, оснований на біологічних властивостях зерна, а також на його загальному стані в якості товару. Тобто якість продукції залежить від двох основних показників: чистоти та стану культури.

Також в класифікації пшениці в США відсутні такі показники, як якість та кількість клейковини. В Україні для цього використовують спеціальні прибори для визначення клейковини. Стандарт не регламентує «докедж», вологість, число падіння та вміст білку. Проте ці показники часто вказуються в сертифікаті та при необхідності проведення з зерном торгівельних операцій.

Американський стандарт також істотно відрізняється від українського тим, що пшеницю розділяють на класи та типи уже після того, як зерно пройшло процедуру визначення кількості «докеджу» та видалення його. В стандарті України даний показник відсутній, тому якість зерна не залежить від домішок, що відповідають «докеджу».

Згідно стандартизації США смітними вважають усі ті домішки, що не є пшеницею, та можуть залишатися серед зерна уже після того, як був видалений «докедж» битих та щуплих зерен. Сюди входять: зерна інших зернових культур, а також домішки, які не є «докеджом» та рахуються важкороздільними. В Україні до смітних вносять більшу кількість домішок. В цей список входить навіть той «докедж», що в США не рахується смітним.

Американський стандарт не відрізняється ніякими обмеженнями, що стосуються вологості зерна. Проте даний показник завжди визначається і записується у сертифікаті разом з іншими. В Україні існують певні стандарти щодо вологості м’якої та твердої пшениці.

На території США склоподібність зерна є критерієм для розподілу його на різні підтипи, проте вона не береться до уваги при визначені класу пшениці. В нашій країні існують визначені норми для склоподібності м’якої та твердої пшениці, що встановлюються стандартом.

Показники якості пшениці за стандартами США та України

Істотно відрізняється система визначення склоподібності зерна в Україні та США. В Сполучених Штатах цей показник визначається за допомогою кількості тих зерен, що є повністю склоподібними. У вітчизняній методиці визначається сума кількості таких зерен, а також добавляється кількість тих, що є склоподібними лише наполовину.

Для визначення хлібопекарських властивостей пшениці в Україні використовують кількість і якість клейковини. Цей показник обов’язково регламентується системою стандартизації, так як на території нашої країни неможливо обмежуватися лише вмістом в зерні білка через умови клімату та ґрунту, а також пошкодження від шкідників (наприклад, клопа-черепашки). Навіть якщо в зерні однакова кількість білка, це не означає, що і клейковина буде на такому ж рівні.

Вміст в пшениці білка по українському стандарту (ГОСТ 10846-91) та по європейському стандарту (ICC 105/1) проводиться по одній методиці К’ельдаля. Проте в Європі та Україні наводиться вміст білка для зерна з вологістю 14%, а у США та Канаді — з 12%. Не враховуючи дану різницю, якщо визначати вміст білка по американським стандартам, то він буде менше, ніж при визначені по українським стандартам. Це можна пояснити так: сиру клейковину визначають в зерні, а в міжнародних стандартах — в борошні.

На території США не існує такого стандарту, який би регламентував якість білково-протеїназного комплексу зерна пшениці. Тому він не входить в перелік тих показників, які визначають клас культури. Якість та кількість клейковини визначають додатково, щоб отримати більш повну картину отриманого зерна та можливості його застосування.

Отже, неможливо повністю порівняти показники стандартизації в різних країнах світу, так як вони визначаються за допомогою різноманітних методів, параметрів та трактовок. Важливо пам’ятати, щоб визначити якість зерна, слід використовувати аналізи однаковими методами.

Журнал http://hipzmag.com/